Олександр Миколайович Бадера (1 січня 1948 року, місто Володимир-Волинський Волинської області  – 28 січня 2014 року, місто Київ) — приватний підприємець, громадський активіст.

Життєпис. Закінчив місцеву школу, згодом навчався у Володимир-Волинському професійно-технічному училищі, де отримав професію електрозварювальника. У 1966 році переїхав до Києва, де здобув вищу економічну освіту і залишився там працювати. Часто навідував батьків, а коли батько помер, забрав матір до Києва. Згодом вона оселилася у селі Мала Солтанівка Васильківського району Київської області. У 1990-х організував власну справу. Тривалий час разом з друзями займався кінопрокатом, а також організував студію зі створення кінофільмів. Цікавився історією та етнографію, був отаманом Галицько-Волинського козацтва, мріяв створити музей Січових стрільців. Був дійсним членом столичного товариства “Просвіта”, що розташовувалося на Хрещатику, неподалік від якого він жив. Цікавився народною медициною, вивчав травознавство. Був одруженим.

Разом з дружиною Світланою виховували чотирьох дітей – доньок: Світлану, Аллу, Лілію та сина Олександра. Участь у Революції Гідності. Активіст Євромайдану. Регулярно бував на майдані Незалежності. Часто чергував на барикадах, особливо у нічний період, займався просвітницькою діяльністю: ділився досвідом з організації громадських об’єднань, розповідав про історію козаків, Січових стрільців. Допомагав протестувальникам матеріально та підтримував їх морально. Піклувався про поранених та лікував застуджених, готував відвари, робив трав’яні настої. Сильно застудився після подій 19 січня 2014 року, які відомі як Вогнехреще. Того дня був облитий крижаною водою з водомета. Окрім того, отримав сильне отруєння нервово-паралітичним газом. 22 січня 2014 року на День Соборності був побитий спецпризначенцями під час сутичок поблизу стадіону “Динамо”, що на вулиці Грушевського. До лікарні не звертався, оскільки боявся репресій з боку влади. Внаслідок отриманих травм помер у власному помешканні 28 січня 2014 року між 12.00 та 18.00. Олександрові було 66 років.

Пошанування. Олександра Бадеру поховано у селі Мала Солтанівка Васильківського району Київської області поруч з могилою його матері. За громадянську мужність, патріотизм, героїчне обстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності, Указом Президента України № 94/2015 від 20 лютого 2015 року Олександру Бадері було присвоєно звання “Герой України” з удостоєнням ордена “Золота Зірка” (посмертно).

Почесний патріарх УПЦ Філарет 4 липня 2015 року нагородив його медаллю “За жертовність і любов до України”, а верховний архиєпископ Києво-Галицький УГКЦ Святослав 8 травня 2016 року відзначив почесною грамотою (посмертно). Ім’я та портрет Героя викарбувані на меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві, що на алеї Героїв Небесної Сотні, на Меморіалі пам’яті Героїв Небесної Сотні у Львові (розташований на перехресті вулиць Максима Кривоноса та Замкової), а також на пам’ятнику Героям Небесної Сотні з Волині у Луцьку на Меморіалі Слави. На початку вулиці Грушевського у Києві, на місці, де Олександр Бадера отримав травми, які призвели до смерті, було поставлено пам’ятний знак.