Андрій Миколайович Черненко (9 грудня 1978 року, село Слободо-Петрівка Гребінківського району Полтавської області — 18 лютого 2014 року, місто Київ) – автоелектрик.

Життєпис. Народився Андрій 9 грудня 1978 року у селі Слободо-Петрівка Гребінківського району Полтавської області. Дитинство пройшло в Черкасах. У 1994 році закінчив Черкаську середню загальноосвітню школу №8, потім  Національний транспортний університет за фахом інженер-технолог. Проходив строкову службу у лавах Збройних сил України, служив у Мукачевому, де під час повені рятував мирних жителів. У 2002 році переїхав до Києва, де закінчив Національний транспортний університет. Працював автоелектриком на станції технічного обслуговування. У 2008–2012 роках жив у Нідерландах, де його дружина працювала перекладачем у Посольстві України. Те, як живе Європа, бачив на власні очі. Після повернення в Україну мешкав у Києві, де продовжував працювати автоелектриком. Залишилися дружина Олена та донька Яна.

Участь у Революції Гідності. Починаючи з листопада 2013 року відвідував Майдан Незалежності у Києві. З листопада кожного вечора приходив туди після роботи на СТО і допомагав чим міг: підвозив своїм автомобілем шини на передову, будував барикади. Андрій не брав у руки зброю принципово. Казав, о майдан переможе і без зброї, бо вийшов на мирний протест. 18 лютого 2014 року незадовго після того, як Андрій прийшов на Майдан після роботи, він отримав проникаюче вогнепальне поранення грудної клітини, отриманого приблизно 9 годині вечора. Був доставлений з Будинку профспілок до 17-ї лікарні, де і помер о 23:20 того ж дня. Андрію було 35 років.

Пошанування. Похований у селі Слободо-Петрівка. За громадянську мужність, патріотизм, героїчне обстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності, Указом Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року Андрію Черненку було присвоєно звання “Герой України” з удостоєнням ордена “Золота Зірка” (посмертно). Почесний патріарх УПЦ Філарет 4 липня 2015 року нагородив його медаллю “За жертовність і любов до України”, а верховний архиєпископ Києво-Галицький УГКЦ Святослав 8 травня 2016 року відзначив почесною грамотою (посмертно). Ім’я та портрет героя викарбувані на меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві й на алеї Героїв Небесної Сотні, а також на Меморіалі пам’яті Героїв Небесної Сотні у Львові (вул. І. Кривоноса). 20 серпня 2014 року у Києві на фасаді будинку (вулиця Велика Васильківська № 114), де жив Герой, йому було відкрито меморіальну дошку. 16 лютого 2017 року у Черкасах на фасаді будівлі середньої загальноосвітньої школи № 8 (вулиця Смілянська № 88/2), де навчався Герой, йому було відкрито меморіальну дошку.