Єщенко Віктор Васильович

Народився 27 лютого 1967року в місті Києві.

Загинув 29 серпня 2014 під м. Іловайськ, село Новокатеринівка,  Донецької області.

Полковник МВС  України

Старший  інспектор

Батальйон  патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець» ГУМВС України в Київській області

Під час артилерійського обстрілу при  виході  з Іловайського котла , так званим,  "Зеленим коридором" на дорозі  біля   с. Новокатеринівка, Донецької області.

Військове кладовище , м. Київ, вул. Дорогожицька, 8.

-Орден «За мужність» III ступеня (посмертно)

-Орденом «За вірність присязі» (посмертно)

- Відзнака-медаль «За сумлінну службу» I ступеня

- Відзнака-медаль «За сумлінну службу» II ступеня

- Відзнака-медаль «За сумлінну службу» III ступеня

- Відзнака «15 років спецпідрозділу «Сокіл» МВС України»

- Відзнака МВС України  «За відзнаку в службі» II степеня

    У 1984 році закінчив середню загальноосвітню школу №160 м. Києва. Навчався у Київському вищому інженерному радіотехнічному училищі протиповітряної оборони імені маршала Покришкіна О.І.

   З 1989 по 1995 році проходив службу в лавах Збройних Сил України на посадах від командира взводу до командира роти (військове звання «капітан»).

   З 1996 по 2010 рік проходив службу в органах внутрішніх справ, розпочавши кар’єру оперуповноваженим відділу карного розшуку.

  В 2010 році звільнений в запас за власним бажанням (вихід на пенсію) з посади керівника відділу по боротьбі з організованими групами та злочинними організаціями на транспорті  Головного Управління МВС України. Звання -  полковник  міліції.

З роками не залишаючись на досягнутому інтелектуальному рівні,  Віктор постійно удосконалювався, вивчав комп'ютерні програми супутні його роботі. Він дуже захоплювався  полюванням і мандрівками з родиною. Любив відвідувати музеї, цікавився розвитком подій   Великої Вітчизняної війни, читаючи багато літератури. 

Відповідальний, зібраний, уважний з аналітичним складом розуму, не обіцяв ніколи того, що не міг виконати - людина свого слова. В оточуючих цінував ті ж якості. Якщо він за щось брався, то завжди це робив акуратно і сумлінно. Будучи справжнім офіцером  в будь-яких ситуаціях зберігав честь і гідність, ніколи не зраджував товаришів.

   На момент смерті в  нього залишились дружина Олена та три доньки: старша Юлія 1989 р.н., середня Наталія 1993 р.н., молодша Вікторія 2010 р.н..

Віктор був справжнім офіцером, і загинув як офіцер!