Іван Максимович Наконечний (18 жовтня 1931 року, село Краснопілка (нині частина села Бурти) Кагарлицького району Київської області — 7 березня 2014 року, місто Київ) - пенсіонер, колишній військовий, найстарший із загиблих Героїв Небесної Сотні.

Життєпис. У родині Івана Наконечного було 5 дітей. В 1932-1933 роках вони пережили Голодомор, що забрав його сестричку. Після закінчення школи в селі Краснопілки Іван був призваний до Військово-морського флоту СРСР. Три роки служив матросом на військовому кораблі в Севастополі. Тоді й вирішив пов'язати свою долю з військовою справою. Після навчання у морському училищі отримав звання лейтенанта. Далі доля закинула його в Ленінград. Після п'яти років служби, заради дружини і двох синів, пішов з армії і став працювати інженером. У 1982 році повернувся в рідне село під Києвом, де став доглядати паралізовану матір. Після її смерті переїхав до Києва. Через якийсь час до нього переїхала дружина. Подружжя мало двох синів. Після виходу на пенсію став займатися бджолами, яких дуже любив. У нього на дачі була пасіка, де він сам розводив бджіл, дарував їх людям, вчив про них піклуватися. В 2012 році Іван Наконечний втратив дружину та одного із синів.

Участь у Революції Гідності. Відразу після побиття 30 листопада 2013 року “Беркутом” мирних активістів приїхав на Майдані Незалежності у Києві, де став активним учасником Революції гідності. З тих пір, незважаючи на протести і вмовляння рідних, їздив туди щодня. На Майдані не ночував, але свої 5-8 годин відбував. Хотів записатися до Самооборони Майдану, але через поважний вік його туди не взяли. 18 (19?) лютого 2014 року був важко травмований на вулиці Інститутській під час сутичок з бійцями “Беркуту”, отримав важкі травми голови і шийного відділу хребта. Був шпиталізований до Інституту нейрохірургії. Тривалий час перебував у комі, але до тями Іван Наконечний так і не прийшов.  Помер в лікарні 7 березня 2014 року. Івану Наконечному було 82 роки.

Пошанування. Похований у Києві на Лісовому кладовищі. Указом Президента України Петра Порошенко № 890/2014 від 21 листопада 2014 року за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності Наконечному Івану Максимовичу посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена “Золота Зірка”. Почесний патріарх УПЦ Філарет 4 липня 2015 року нагородив його медаллю “За жертовність і любов до України”, а верховний архиєпископ Києво-Галицький УГКЦ Святослав 8 травня 2016 року відзначив почесною грамотою (посмертно). Ім’я та портрет героя викарбувані на меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві й на алеї Героїв Небесної Сотні, а також на Меморіалі пам’яті Героїв Небесної Сотні у Львові (вул. І. Кривоноса). 19 лютого 2016 року у Києві на фасаді будинку (вулиця Лісківська № 28), де жив Герой, йому було відкрито меморіальну дошку. 2 вересня 2019 року фасадній стіні Буртівської загальноосвітньої школи, в якій навчався Наконечний, йому було відкрито меморіальну дошку.