Полонський Віталій Анатолійович, “Аполон”

18.03.1985р., м.Київ

30.11.2014 біля села Дмитрівка Луганської обл.

старший солдат

стрілець

2 рота охорони, 12 БТрО

внаслідок ДТП – легкове авто зіткнулося з БТРом Збройних сил

С. Іванковичі, Васильківського району Київської області

Посмертно: відзнака Президента України за участь в антитерористичної операції №044793 від 17.02.2016 р.

Народився в Голосіївському районі міста Києва. Навчався у школі №241, згодом – у Голосіївському ліцеї. З 5 по 9 класи – у 15 школі, 9-11 класи – у школі імені Валерія Лобановського. Любив літературу, був компанійським. До школи ім. Лобановського пішов, бо хотів отримати права водія. Школу закінчив у 2002 році.

Потім навчався у кулінарному коледжі (тепер Економічний коледж Київського кооперативного інституту бізнесу і права). Проходив практику в гастрономі навпроти Київського ЦУМу, на ВДНГ. Працював барменом у ресторані біля кінотеатру «Загреб».  За рік до закінчення коледжу пішов до армії. Служив у Навчальному центрі Десна (Чернігівська область), згодом – у Кривому Розі і у Києві у залізничних військах.

Після армії закінчив коледж. Працював охоронцем в МАУП. Через рік вступив на навчання до МАУП (заочно). Спеціальність – менеджмент. Був старостою групи. Працював охоронцем у центральному офісі охоронної фірми.

14 травня відбув до Печерсько-Голосіївського військового комісаріату м. Києва з речами, звідти – у Десну. У рідних та по роботах позбирали необхідне спорядження – бронежилет, каску, берці.

Віталік побував у відпустці і у відрядженні. Другий раз – гнали з Києва в зону АТО Таврію. Під час обстрілу з російської території табору біля села Дмитрівка Луганської області в ніч на 4 вересня 2014 року Віталій проявив витримку та мужність. Після того, як БРДМ поламався, везли на (пригнаному) джипі Олексія Ощепкова і (когось) пораненого. Аполон після обстрілу Дмитрівки збирав зброю по наметах. Намагався завести і відігнати вантажне авто під час розривів боєкомплекту. Але машини не заводилися - навіть ті, які щойно були справними. Майже місяць простояв у серпні-вересні 2014р. на позиціях в окопах біля кварталу Червоний Яр м. Луганська при щоденних артилерійських обстрілах. При виїзді на бойове завдання машина, в якій був Віталік, зіткнулася з БТРом.  З Віталієм загинули і його друзі-побратими.

Залишились сестра та батьки.

У школі №319 імені Валерія Лобоновського, де навчався Віталій ,за бажанням друзів, було відкрито меморіальну дошку.