В’ячеслав Васильович Веремій (22 лютого 1980 року, місто Київ — 18 лютого 2014 року, місто Київ) – журналіст.

Життєпис. Народився в робітничій сім’ї. Його мати Катерина, родом із села Поліське Ізяславського району Хмельницької області, працювала водієм трамваю у Києві, а батько Василь, родом з села Яцьки Васильківського району Київської області, працював екскаваторником. Був старшою дитиною у сім’ї. Крім нього, в родині виховувалася молодша донька Ганна. Закінчив 10 класів Київської середньої школи №270. Протягом 1998-2003 років навчався в Інституті журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Після здобуття диплому працював журналістом на радію “Контент”, радіо “Ера”. Від 2003 і до закриття газети у 2011 році працював кореспондентом, редактором відділу міських новин у виданні “Газета по-київськи”. Висвітлював міські новин, зокрема провів журналістське розслідування щодо будівництва резиденції Віктора Януковича “Межигір'я”. З 2007 року був заступником, а з 2010 – головним редактором ”Газети нашого району”. З 2011 року працював в інтернет виданні “ Обозреватель ”. Підготував 575 статей. Паралельно з роботою в інтернет виданні був дописувачем сайту “Ukrainian iPhone”, а саме: редактором однієї з рубрик. На початку 2013 року перейшов працювати до редакції газети ”Сегодня”, а ще за кілька тижнів отримав роботу у редакції газети “Вести”, яка тільки-но відкрилася. Був одним з провідних журналістів видання, писав на гострі соціальні теми, проводив журналістські розслідування. Колеги-журналісти згадують В’ячеслава як відкриту, добру людину, яка завжди готова прийти на допомогу. Ще будучи журналістом “Газети по-киевски”, В'ячеслав одружився з колегою Світланою Кирилаш. У грудні 2009 року в подружжя народився син Максим. На дозвіллі писав оповідання, грав у футбол, багато часу приділяв сім’ї. Любив подорожувати, їздити на велосипеді.

Участь у Революції Гідності. Не був активним учасником Революції̈ Гідності, але від першого дня протестів регулярно бував на майдані Незалежності, виконуючи редакційні завдання. Попри професійний інтерес, вважав своїм обов’язком допомагати протестувальникам. Дружина згадує як він носив їжу на Майдан, шукав шини. 19 січня 2014 року на вулиці Грушевського від вибуху гранати отримав важку травму ока, через яку частково втратив зір. 18 лютого 2014 року вийшов на роботу після тривалого лікування. Увечері після роботи В’ячеслава зупинила група “тітушок” на розі вулиць Велика Житомирська та Володимирська у Києві через те, що намагався їх сфотографувати. Його побили, а один із нападників вистрелив йому у спину. Важкопораненого його доправили до лікарні. Від отриманих травм він помер 18 лютого 2014 року орієнтовно у проміжку між 23.50 та 00.00 через велику втрату крові. ОБСЄ назвала вбивство В. Веремія найгіршим актом насильства проти представників засобів масової інформації з грудня 2013 року. За даними МВС і ГПУ убивцями В. Веремія були “тітушки” з Донбасу. У квітні 2014 року був затриманий один з убивць Веремія раніше судимий Юрій Крисін на прізвисько “Шрек”, а організатором даного злочинного угруповання був екс-керівник медіа-холдингу ”Контакт” Віталій Зубрицький. Згодом слідство встановило, що Крисін особисто начебто “не завдавав панові Веремію смертельних ударів”, тому зловмисника було відпущено під домашній арешт з підпискою про невиїзд. За даними волонтера Володимира Рубана безпосереднім убивцею Веремія був 55-річний Джалал Алієв на прізвисько ”Діма Дагестанець”, який після Революції Гідності воював на боці бойовиків злочинного угрупування ДНР і був убитий у Горлівці 7 липня 2015 року. В’ячеславу було 33 роки.

Пошанування. Похований на Лісовому кладовищі у Києві. За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції Гідності, Указом Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року В’ячеславу Веремію було присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена “Золота Зірка” (посмертно). 23 травня 2014 на будинку школи №270 в Києві, де навчався В. Веремій, встановлено меморіальну дошку. 16 вересня 2015 в неофіційний День пам'яті загиблих українських журналістів, в Інституті журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка у приміщенні лекційної аудиторії № 22, якій надано його ім'я, відкрито пам'ятну дошку на його честь. Ім’я та портрет В. Веремія викарбувані на меморіалі Героїв Небесної Сотні, що у Києві на алеї Героїв Небесної Сотні, на Меморіалі пам’яті Героїв Небесної Сотні у Львові (вул. Кривоноса).