Аболмасов Андрій Вікторович,Док

6 жовтня 1969р., м. Київ

серпня 2014р.сел. Хрящувате, Краснодонський район, Луганська область.

Старший сержант

фельдшер

34-й батальйон  територіальної оборони «Айдар»

Загинув у боях за визволення міста Луганськ,рятуючи поранених побратимів

м. Київ, Лісове кладовище

• Указом Президента України №747/2014 від 29 вересня 2014р. за особисту мужність і героїзм, виявлені  у захисті державного суверенітету та територіальної  цілісності України ,нагороджений орденом «За мужність»  3 ступеня(посмертно).Наказом Міністра оборони України №386 від 09 червня 2017р. нагрудним знаком «За військову доблесть» (посмертно).

Був одружений, донька Богдана. Народився і виріс у родині військовослужбовця. У 1898р.закінчив Київське медичне училище№2 за спеціальністю фельдшер, пройшов строкову військову службу в одній із військових частин Військово-Повітряних сил ЗС СРСР. Потому жив у Дарницькому районі Києва,працював у столичній «швидкій допомозі». Активний учасник Революції  Гідності, працював у медичній службі  Євромайдану,  врятував багатьох поранених. Після пожежі  у Будинку профспілок приєднався до 8-ї «афганської» сотні. Призваний за мобілізацією(як доброволець) до лав Збройних Сил України. Обіймаючи посаду фельдшера медичного пункту 24-го батальйону  територіальної оборони «Айдар»,брав участь у багатьох боях (м. Щастям,м. Лутугіне, Георгієвка, Луганський аеропорт,сел. Хрящувате), часто виконуючи професійний обов'язок на  передовій,ризикуючи власним життям.  Орест  Каракевич: «Наступні дні по нас вели  безперервний обстріл з  САУ, танків, «Градів» та мінометів,  оскільки терористи думали, що будинок, де ми перебували, був нашим штабом .В один з таких жахливих днів міна влучила прямо в наших хлопців…Так загинув  Аболмасов  Андрій, врятувавши  двох побратимів. Він прикрив їх своїм тілом. Це була героїчна смерть заради порятунку бойових товаришів.»