Володимир Васильович Бойків (5 лютого 1955 року, місто Львів — 18 лютого 2014 року, місто Київ) — керівник будівельної фірми, пенсіонер.
Життєпис. Народився і виріс у Львові. Батько Володимира був бійцем дивізії “Галичина”. Закінчив середню школу №28 у місті Львові. Вищу освіту здобув у Національному університеті “Львівська політехніка”, отримав спеціальність інженера - будівелька. Працював будівельником, згодом очолював будівельну фірму. У 2000 році разом із сім'єю переїхав до Києва. На дозвіллі любив дивитися футбол, цікавився політичною ситуацією в країні. Був безпартійним. У житті був оптимістом, життєлюбом та душею компанії, грав на скрипці та гітарі. Ще навчаючись у школі та університеті музикував у симфонічному оркестрі. Двічі був одружений. З другою дружиною Наталією піклувався про трьох синів – вже дорослих Андрія та Олександра та 12-річного Захара. Участь у Революції Гідності. Активіст Євромайдану. Кожні вихідні бував у наметовому містечку в середмісті столиці, брав участь у народних вічах, однак не належав до активістів Самооборони Майдану чи інших організаційних формувань. Допомагав протестувальникам матеріально та підтримував морально. 18 лютого 2014 року Володимир востаннє вирушив на Майдан. Незадовго до цього він переніс інсульт й дружина просила його залишитись удома. Увечері зателефонував, повідомивши: “Наталко, я тут біля водометів, біля вулиці Грушевського, я тут повинен бути”. Орієнтовно о 21.00 отримав три вогнепальні поранення не сумісні з життям. За даними судмедекспертизи помер через кілька годин 18 лютого орієнтовно о 23.45. Родичам вдалося розшукати тіло Володимира а одному з моргів Києва лише через п’ять днів. Володимиру було 59 років.
Пошанування. Володимира Бойківа поховано у Львові на Личаківському кладовищі на Алеї Героїв у лютому 2014 року. За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції Гідності, Указом Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року Володимиру Бойківу було присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена “Золота Зірка” (посмертно). Почесний патріарх УПЦ Філарет 4 липня 2015 року нагородив його медаллю “За жертовність і любов до України”, а верховний архиєпископ Києво-Галицький УГКЦ Святослав 8 травня 2016 року відзначив почесною грамотою (посмертно). Ім’я та портрет героя викарбувані на меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві, що на алеї Героїв Небесної Сотні, на Меморіалі пам’яті Героїв Небесної Сотні у Львові, що на вулиці Кривоноса. На честь героя встановлено знак на Алеї пам'яті Героїв Небесної Сотні Львівщини у місто Ходорів Жидачівського району Львівської області поблизу Палацу культури, що на вулиці Грушевського, 29. У 2016 році на фасаді будівлі загальноосвітньої школи №28 (м. Львів, вул. Тютюнника, 2), де навчався герой, у пам'ять про нього встановлено меморіальну дошку.
