Бондарев Сергій Анатолійович (24 листопада 1981 року, місто Краматорськ Донецької області – 18 лютого 2014 рік, місто Київ) – фахівець у галузі інформаційних технологій, громадський активіст.
Життєпис. Сергій Бондарев народився та виріс у місті Краматорську Донецької області. Навчався у фізико-математичному класі краматорської загальноосвітньої школи № 9. Мріяв вивчитися на архіваріуса, захоплювався історією. Після школи вступив до Донбаської державної машинобудівної академії на факультет автоматизації машинобудування за спеціальністю “Інформаційні технології програмування”. За сімейними обставинами йому довелося переїхати у Київ, де він продовжив навчання і закінчив Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут". Працював у провідних IT-компаніях України: Luxoft і GlobalLogic.
Як фахівець у галузі інформаційних технологій, він не лише розробляв програмне забезпечення, а й долучався до управлінні проєктами та командами. Завдяки легкості у спілкуванні й життєрадісності мав широке коло друзів і знайомих в Україні та світі. Був відповідальною людиною, в усіх справах завжди прагнув досягти максимального результату. Сергій був різнобічно розвиненою особистістю: займався спортом, вивчав іноземні мови, чимало уваги приділяв читанню книжок професійного спрямування. Дуже полюбляв подорожувати. Добре знав історію свого краю, вивчав культуру та історію інших країн. Ще у 2004 році, перебуваючи на Донеччині, приїжджав до столиці як активіст Помаранчевої революції. В 2014 році Сергій з дружиною Світланою чекали на первістка. Участь у Революції Гідності. Під час Революції Гідності 2013–2014 років Сергій Бондарев також не залишився осторонь, а завжди був у центрі подій, обстоюючи європейське майбутнє України. Починаючи з листопада 2013 року щотижня відвідував народне віче у середмісті Києва. Часто після роботи допомагав протестувальникам: будував барикади, заступав на чергування. Беззаперечно вірив у силу української нації, у її прагнення та спроможність змінити перебіг історії задля прийдешніх поколінь. Увечері 18 лютого 2014 року також був на Майдані. Близько 20:00 отримав чотири вогнепальні поранення поблизу Будинку федерації профспілок України. Був доправлений до Київської міської клінічної лікарні №18, де від отриманих ран помер о 23:50 18 лютого. Сергієві було 32 роки.
Пошанування. Сергія Бондарева поховано на кладовищі селища Чабани Києво-Святошинського району Київської області. За громадянську мужність, патріотизм, героїчне обстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності, Указом Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року Сергієві Бондареву було присвоєно звання “Герой України” з удостоєнням ордена “Золота Зірка” (посмертно). Почесний патріарх УПЦ Філарет 4 липня 2015 року нагородив його медаллю “За жертовність і любов до України”, а верховний архиєпископ Києво-Галицький УГКЦ Святослав 8 травня 2016 року відзначив почесною грамотою (посмертно). Ім’я та портрет героя викарбувані на меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві, що на алеї Героїв Небесної Сотні, на Меморіалі пам’яті Героїв Небесної Сотні у Львові (вул. Кривоноса). 23 жовтня 2015 року у Києві в приміщенні 18-го корпусу Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут" (вулиця Політехнічна, 41), де навчався герой, йому було відкрито меморіальну дошку. 27 листопада 2015 року у місті Краматорськ у приміщенні загальноосвітньої школи №9 (Краматорський бульвар, 17), де навчався герой, йому було відкрито меморіальну дошку.
